Про це пише портал 112. Публікуємо матеріал без коментарів і ремарок. Редакція не несе відповідальності і не перевіряє дані, надані і опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

Він покликаний дати десяткам тисяч людей, які постраждали від війни на Донбасі, надію на справедливість. Минуло півроку, проте законопроект досі перебуває "на підписі у президента". Зеленський його не підписав в 15-денний термін, як того вимагає ст.94 Конституції України, і не повернув його зі своїми мотивованими і сформульованими пропозиціями в Раду для повторного розгляду. Півроку найважливіший документ знаходиться в" підвішеному " стані. А якщо говорити прямо, Зеленський його поховав, порушивши при цьому Конституцію.

Але що змусило президента піти на таке відверте порушення законодавства? Повинна бути вагома причина? І вона є. Але навряд чи українці можуть зрозуміти і погодитися з президентом.

Зеленський боїться, що цей закон застосовуватимуть до військових злочинців зі складу добробатів, СБУ та ЗСУ. Чинна влада дуже побоюється бунту праворадикалів, які раніше воювали в добробатах, а тому стоїть за них горою. Дмитро Ярош навіть отримав посаду радника Головнокомандувача ЗСУ. До того ж Зеленському потрібна опора у вигляді військових і "спецури", які, якщо що, зможуть захистити його і його владу.

Але це виглядає як ганебна спроба приховати від суспільства непривабливу правду. Спроба врятувати злочинців, яким за їх звірства місце за гратами.

За ці роки війни на Донбасі там були скоєні тисячі злочинів, які за міжнародним кримінальним і гуманітарним правом можуть бути кваліфіковані як військові злочини і злочини проти людяності. Людей били, ґвалтували, забивали в дерев'яні ящики, пропускали струм через статеві органи, відрізали кінцівки, різали і випалювали шкіру, підвішували на дибу, дробили суглоби і вбивали.

Багато злочинів було скоєно бійцями підрозділів ЗСУ та добровольчих батальйонів. ООН і низка міжнародних правозахисних організацій опублікували не одну доповідь щодо насильства на Донбасі за всі роки війни. Вони містять статистику і факти злочинів, скоєних обома сторонами конфлікту — як урядовою, так і бойовиками. Злочини бойовиків у нас прийнято висвітлювати широко, а ось про сором'язливих аналогічних діях по цей бік лінії розмежування зазвичай замовчують.

Але в ООН кажуть, що часто випадки незаконного утримання підозрюваних у роботі на бойовиків супроводжувалися тортурами, іноді вбивствами. Жертв найчастіше утримували в приміщеннях СБУ, МВС, прокуратури, адмінбудівлях, військових частинах. Полонених тримали в приміщеннях без доступу свіжого повітря та освітлення. Вони спали на підлозі, їм приносили воду в пластикових пляшках, набрану в туалеті. В туалет часто відпускали за графіком, в інший час для цього служили пластикові пляшки. Затримати могли за порушення комендантської години, вживання алкоголю, наркотиків, політичну позицію.

Сотні людей (це лише те, що встановили в ООН) були незаконно затримані ЗСУ та добровольчими батальйонами. Причинами для затримання були підозри в симпатії проросійським силам, в шпигунстві, затримання з метою викупу.

Багато інформації надходило про порушення прав людини з боку добровольчих батальйонів. Зокрема, що бійці батальйонів "Чернігів" та "Торнадо" утримували населення у залізничній лікарні нової Кондрашівки, а також у складських приміщеннях, у магазині цього селища. Під час суду над "торнадівцями" спливло безліч фактів про те, як батальйон тримав у страху Станицю Луганську.

Відносно кожного з батальйонів постраждалі подали по кілька десятків заяв. Частина жертв відмовилися давати такі відомості, побоюючись розправи. Також випадки тортур і незаконного утримання пов'язані з батальйоном "Айдар". Деяких постраждалих змушували давати розписки, що вони не мають претензій до тих, хто їх затримував. У 2014-2015 роках була поширеною практика затримань "за підозрою в сепаратизмі".

Згадуються у звітах і так звані таємні в'язниці СБУ. Наприклад, станом на лютий 2016 року в будівлі СБУ в Харкові без зв'язку із зовнішнім світом утримувалися близько 20-30 осіб. Також у звіті йдеться, що правоохоронці застосовували тортури щодо жінок, часто це були родички затриманих.

"Тоді як винуватцями більшості випадків 2014-го і початку 2015 року були добровольчі батальйони (часто у співпраці з СБУ), то випадки кінця 2015 року і початку 2016-го переважно пов'язані з СБУ. Більшість таких випадків стосується утримання під вартою без зв'язку із зовнішнім світом в неофіційних місцях затримання, де постійно практикують тортури і жорстоке поводження як методи отримання зізнань, інформації, залякування або навіть покарання жертв. СБУ продовжує заперечувати практику утримання під вартою без зв'язку із зовнішнім світом і навіть сам факт існування неофіційних місць затримання. ТАКОЖ СБУ не надає жодної інформації про місцезнаходження та долю окремих зниклих", — йдеться в одному зі звітів ООН.

Обидві сторони практикували тортури, наприклад, при затриманнях, на допитах, в тому числі по відношенню до жінок. Були задокументовані випадки сексуального насильства, в тому числі з боку української армії. Деякі випадки стосуються дій бійців батальйону "Торнадо", який в Лисичанську в підвалі школи обладнав катівню, де катували і ґвалтували місцеве населення, в тому числі пенсіонерів і неповнолітніх, в основному з метою наживи або залякування.

Деякі тортури фіксували на мобільні телефони. Випадки сексуального насильства описували і у зв'язку з батальйоном "Айдар".

Але в ООН кажуть, що влада України демонструє явне небажання розслідувати злочини, скоєні армією і силовиками. Особливо це стосується тих справ, де ймовірними виконавцями злочинів є співробітники СБУ. Також органи розслідування не бажають визнавати потерпілими жертв незаконного насильства з боку представників законних збройних формувань, навіть за наявності очевидних ознак таких злочинів-тілесних ушкоджень.

За даними правозахисників, всі ці злочини-незаконне позбавлення волі, жорстоке поводження — не тільки не розслідуються, а й заперечуються керівництвом силових структур.

У тих же рідкісних випадках, коли комбатанти притягуються до відповідальності, результати кримінального переслідування явно не відповідають кількості і тяжкості злочинів. Зокрема, бійці батальйону "Торнадо" були засуджені до позбавлення волі на термін від 5 до 11 років.

Але якби Зеленський підписав закон про військових злочинців, винні понесли б більш суворе покарання, а багатьох, кому вдалося поки піти від відповідальності, воно б наздогнало. Але Зеленському потрібна підтримка військових злочинців, адже підтримку суспільства він вже втратив.